Ні про що не шкодую, інакше - це буду не я.
Шкодувати про щось - це себе, перш за все, шкодувати.
Чи сама будувала життя, чи це доля моя,
Але склалося так - як в отих перелітних пернатих...
І не може тут бути ні правд, ні якихось неправд.
Взагалі, із собою, безглузді, марні суперечки.
Десь свідомо обрала дороги, а десь... навздогад...
Часом в ціль попадала. Бувало... що й падала в "гречку"...
Тільки кожна поразка - це крок до моїх перемог...
Хай таких незначних, але так здобувається досвід...
Без падінь і підйомів, до себе якихось вимог,
Не жила б - існувала б, хоча і бувало... не просто...
Але я не шкодую! Інакше - це буду не я...
Шкодувати про щось - це себе, перш за все, шкодувати.
І сьогодні вже знаю, що в цьому є сила моя...
Бо сама кожен крок свій, для себе, змогла обирати.
Тільки в днини останні, де стане близьким... Епілог,
Що й закінчить, земного буття, сторінки жайворині,
Коли матиму змогу... собі напишу... некролог:
"За життям шкодувала одним, що таке... швидкоплинне."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719200
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2017
автор: Елена Марс