У дзеркало подивись та посміхнись,
ну-ну – то є ти – тільки не кривись.
Завжди всіх навчав та все «знав»,
а це нарешті себе пізнав?..
Немає дзеркала кращого за твоє життя –
лиш воно твоє істинне відбиття –
лиш там себе ти справжнього зустрінеш –
подобається чи ні – всі плоди свої збиреш.
Пізнав себе, а насправді вже чужий –
зовсім інший, хоч ззовні і схожий.
Ти лиш себе відпустив – за течією поплив
і хтось тебе в цій течії втопив!
Ну так можливо голову піднімеш;
свій шлях та вірну ціль повернеш?!
Чи так і будеш незрозумілу роль грати –
роль, що гірше, мабуть, страти…
А знаєш – цікаво себе пізнавати –
інколи кого побачиш важко вгадати.
Дзеркало життя воно неймовірно пряме,
але досить часто незвично криве…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719214
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2017
автор: VictoR