Ти раптово від мене пішла,
Я лишився як палець один,
Не тримаю на тебе я зла,
А бажаю щасливих годин.
Сам з собою тепер говорю,
Щоби мову не міг я забуть,
В самоті як свіча догорю,
Знаю я що тебе не вернуть.
Як умів я любив і кохав,
І прожили багато ми літ,
Я ніколи де думав, не знав
В самоті що скінчиться мій вік.
Все в цім світі мара і обман:
І кохання, і дружба, й любов,
Час розвіє все це як туман,
В самоті кожен лишиться знов.
Як же хочеться вірить у те,
Що є щастя і радість ще є,
Ще в душі бережемо святе
Відчуття про кохання своє.
Хай не буде такого ні з ким,
І завжди нехай люди живуть
Із любов'ю, з коханням святим,
Хай до щастя їм стелиться путь.
21.05.99
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: Георгій Федорович