О, як велись Ви гідно! Як сам щур.
Та Ви як справжній той Arvikolini!
І для душі намисто із тортур
На ноти нанизали!Паганіні?!
Ще й приміряли. Їй, чи підійде?
Була вона залюблена. Й осліпла.
В намисто віру ще вона впряде,
Бо в темряві завжди шукала світла.
Ви гідно повелися.Йдіть. Ідіть.
У морі стільки простору і волі!
Назад своє намисто заберіть.
Не личить ні душі, ні моїй долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: Відочка Вансель