Вже подих весняний скуйовдив душу,
Що задрімала у руках зими,
Несміло, мов тендітну красну ружу,
Поцілував, зігнав холодні сни –
Самотності ту ненависну стужу…
В цілунку ніжнім ожило кохання,
Стріпнулося, в передчутті краси,
І забриніло чистотою зрання,
Як ясне сонце – в крапельках роси…
Єство наповнилось життя бажанням…
Іде весна, із подихом кохання.
19 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: палома