невиразною
сірувато-бурою
хмарою,
покривалом
стьобаним* -
стоголосі-стодзьобі-столиці
горобці
упали –
рясно пообсідали
кущі повію́
і простеньку свою
невтримно щасливим хором
славень-пісню защебетали:
обітованому посланцю –
славень-пісню
весняному Сонцю
тремтить і вирує
горобина симфонія голосна –
весна! весна!
псалмують
хмарою,
сірувато-бурою,
горобці
на крутосхилій дзвіниці,
і радість їхня дрібна,
горобина,
віддається луною
об`ємною
у кожному серці
горобина радість на крутосхилі –
хоч розсипчаста і дрібна,
та нітрохи не менша вона
за безмежну, безмірну радість птахи Пен**,
що ширяє із найдавніших-давен –
на відстані у дев`яносто тисяч лі
ввись од Землі…
20.02.2017
* СТЬОБАТИ - прошивати що-небудь стібками.
**Пен - гігантська птаха в старокитайської міфології.
Вперше згадується в книзі філософа Чжуан-цзи
(IV століття до н. е.), де описано її походження
від велетенської риби Кунь шляхом метаморфози.
Використання образу Пен в даоської традиції
може бути витлумачений як символ свободи,
і навіть як втілення вищого даоського ідеалу
рівності перспектив, як істота, яка не краща
і не гірша цикад і маленьких пташок, з якими
порівнюється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719330
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2017
автор: Валя Савелюк