Титани

...Коли  сер  Ісаак  Ньютон  казав,  що  він  стояв  на  плечах  титанів  і  завдяки  цьому  бачив  далі  за  інших,  він  насправді  явив  нам  зразок  стриманого  ставлення  до  власної  постаті  та  власних  здобутків.  Адже  згодом  і  плечі  самого  Ньютона  перетворилися  на  наступний  щабель  -  для  тих,  хто  волів  бачити  далі,  заради  науки,  прогресу,  заради  людства  загалом.

Дійсно:  ніщо  нізвідки  не  береться  та  нікуди  не  зникає.  Корифей  і  класик  української  музики,  композитор,  педагог,  мистецтвознавець  Левко  Ревуцький  (1889  -  1977)  -  яскравий  приклад  для  цього  спостереження.

Свого  часу  він  навчався  у  видатних  попередників  -  титанів:  Глієра,  Лисенка,  Короткевича,  Ходоровського.  Талант,  наполегливість,  невтомна  працелюбність  +  розуміння,  що  побачити  майбутнє  можна,  тільки  стоячи  на  плечах  титанів,  -  ось  секрет  того,  як  згодом  Ревуцький  і  сам  зробив  внесок  в  розвиток  українського  музичного  мистецтва,  збагатив  його  своєю  творчістю,  прозріннями  та  підставив  плече  новим  титанам.

Ревуцький  навчав  тих,  хто  понесли  світоч  музичної  культури  далі,  в  ще  небачені  світи.  Серед  учнів  Ревуцького  -  М.  Дремлюга,  В.  Гомоляка,  О.  Андреєва,  Г.  Жуковський,  брати  Майбороди,  В.  Кирейко,  А.  Филипенко,  С.  Жданов,  А.  Коломієць,  О.  Зноско-Боровський,  Л.  Левитова,  Г.  Мірецький,  В.  Рождественський,  Л.  Грабовський.

Не  забував  він  і  вчителів,  титанів-попередників:  у  50-і  роки  ним  виконана  величезна  робота  з  редагування  та  підготовки  до  видання  музичної  спадку  Миколи  Лисенка.  Ревуцький,  як  і  його  сучасник  Борис  Лятошинський,  шукав  і  знаходив  нове  у  поєднанні  здобутків  української  народної,  фольклорної  культури  та  досягнень  професійної  музичної  школи.  В  його  обробці  добре  відомі  українські  народні  пісні  "Їхав  козак  на  війноньку",  "Червона  ружа",  "Та  ой  крикнули  журавлі",  "Чуєш,  брате  мій",  колисанка  "Ходить  сон"  та  інші.

[youtube]https://youtu.be/BVmkkVkAE8o[/youtube]

Ревуцький  за  життя  отримав  чимало  відзнак  і  премій;  він  очолював  Спілку  композиторів  України  та  обирався  до  Верховної  Ради  УРСР.  Композитор  нібито  безпечно  пережив  найтемніші  роки  минулого  століття,  однак  є  дані,  що  свого  часу  йому  довелося  просто  знищити  деякі  свої  твори,  аби  уникнути  репресій  (зокрема,  Симфонію  №  3).  На  початку  50-х  років  розгорнулася  боротьба  з  "формалізмом"  в  музиці:  все,  що  не  відповідало  офіційним  уявленням  про  "радянську"  музику,  оголошувалося  "антинародним  мотлохом",  автори  якого  зазнавали  переслідувань  та  утисків.  Той,  хто  творив  бодай  щось,  знає,  що  плоди  творчості  -  як  діти:  а  кривдження  дітей  сприймається  завжди  надзвичайно  болісно  та  виключно  особисто.  Напевно,  що  Ревуцькому  далося  непросто  нищення  своїх  творів.  Загалом  -  це  диво,  що  він  вижив  і  встиг  стільки  зробити:  на  час  його  життя  припало  кілька  хвиль  репресій,  він  також  був  у  діючий  армії  у  1916-1918  роках,  під  час  Першої  світової  війни.

Левко  Ревуцький  лишив  нам  багату  спадщину  -  і  як  композитор,  і  як  педагог,  і  як  свідок  і  літописець  доби.  Сьогодні  -  128-а  річниця  від  дня  народження  Левка  Миколайовича.  Вшануємо  його  пам'ять  та  послухаємо  цей  натхненний  хвилюючий  твір  [youtube]https://youtu.be/AF4wZuE4tok[/youtube]  

20/02/2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: Максим Тарасівський