...Коли сер Ісаак Ньютон казав, що він стояв на плечах титанів і завдяки цьому бачив далі за інших, він насправді явив нам зразок стриманого ставлення до власної постаті та власних здобутків. Адже згодом і плечі самого Ньютона перетворилися на наступний щабель - для тих, хто волів бачити далі, заради науки, прогресу, заради людства загалом.
Дійсно: ніщо нізвідки не береться та нікуди не зникає. Корифей і класик української музики, композитор, педагог, мистецтвознавець Левко Ревуцький (1889 - 1977) - яскравий приклад для цього спостереження.
Свого часу він навчався у видатних попередників - титанів: Глієра, Лисенка, Короткевича, Ходоровського. Талант, наполегливість, невтомна працелюбність + розуміння, що побачити майбутнє можна, тільки стоячи на плечах титанів, - ось секрет того, як згодом Ревуцький і сам зробив внесок в розвиток українського музичного мистецтва, збагатив його своєю творчістю, прозріннями та підставив плече новим титанам.
Ревуцький навчав тих, хто понесли світоч музичної культури далі, в ще небачені світи. Серед учнів Ревуцького - М. Дремлюга, В. Гомоляка, О. Андреєва, Г. Жуковський, брати Майбороди, В. Кирейко, А. Филипенко, С. Жданов, А. Коломієць, О. Зноско-Боровський, Л. Левитова, Г. Мірецький, В. Рождественський, Л. Грабовський.
Не забував він і вчителів, титанів-попередників: у 50-і роки ним виконана величезна робота з редагування та підготовки до видання музичної спадку Миколи Лисенка. Ревуцький, як і його сучасник Борис Лятошинський, шукав і знаходив нове у поєднанні здобутків української народної, фольклорної культури та досягнень професійної музичної школи. В його обробці добре відомі українські народні пісні "Їхав козак на війноньку", "Червона ружа", "Та ой крикнули журавлі", "Чуєш, брате мій", колисанка "Ходить сон" та інші.
[youtube]https://youtu.be/BVmkkVkAE8o[/youtube]
Ревуцький за життя отримав чимало відзнак і премій; він очолював Спілку композиторів України та обирався до Верховної Ради УРСР. Композитор нібито безпечно пережив найтемніші роки минулого століття, однак є дані, що свого часу йому довелося просто знищити деякі свої твори, аби уникнути репресій (зокрема, Симфонію № 3). На початку 50-х років розгорнулася боротьба з "формалізмом" в музиці: все, що не відповідало офіційним уявленням про "радянську" музику, оголошувалося "антинародним мотлохом", автори якого зазнавали переслідувань та утисків. Той, хто творив бодай щось, знає, що плоди творчості - як діти: а кривдження дітей сприймається завжди надзвичайно болісно та виключно особисто. Напевно, що Ревуцькому далося непросто нищення своїх творів. Загалом - це диво, що він вижив і встиг стільки зробити: на час його життя припало кілька хвиль репресій, він також був у діючий армії у 1916-1918 роках, під час Першої світової війни.
Левко Ревуцький лишив нам багату спадщину - і як композитор, і як педагог, і як свідок і літописець доби. Сьогодні - 128-а річниця від дня народження Левка Миколайовича. Вшануємо його пам'ять та послухаємо цей натхненний хвилюючий твір [youtube]https://youtu.be/AF4wZuE4tok[/youtube]
20/02/2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: Максим Тарасівський