Рудий кіт ( Гумореска) .

Нині  день  собі  такий-  вічної  любови,  
В  домі  панських  стариків, де  одні  сеньори.
Прилетіла  добра  фея їх  почастувати,
Комусь  в  чомусь  помогти, когось  поховати.  
Походила  по  кімнатах, не  знала  де  сісти,
Вздріла  паню  із  котом,  що  не  міг  вже  злісти.  
Вже  напевно  літ  так  мав,  як  стара  сеньора:  
Таке  руде  та  страшне,  як  якась  потвора.  
Пожаліла  фея  паню- дай  но  їй  поможу,
Три  бажання  най  гадає,  трохи  їй  догоджу.  
Доживає  пані  віку  із  котом  тим,  рудим,
Так  го  гладит  як  дитину,  той  ляга  на  груди.
-  Добрий  день  старенькій  пані,  як  сі  тут  вам  має?
А  чи  знає  що  за  день, чи  іно  гадає?  
В  день  святого  Валентина  зроблю  всьо, що  хоче-  
Пані   очі  відкриває  і  сі  лиш  регоче.  
Добре...  перше  шо  я  хочу-   зроби  з  мене  дівку,   
Би  волосє  було  чорне  і  фігурка- гілков.  
Лиш  то  пані  проказала-   стала  молодицев,  
Як  та  пава  в  новім  пір'ю- з  гарненьков  г...цев.
Друге, каже-  поміняй  то  старезне  ліжко,
Нове  хочу,  як  в  покоях, аби  легко  злізти.  
Ліжко  стало, як  плацдарм, літакам  злітати,  
Таке  воно, як  в  нікого,  можна  вічність  спати.
Ну  а  третє-  хочу  мати  коло  себе  "мачо",
А  би  так  задовільнив-  з  радости  заплачу.  
А  зроби  з  мого  кота, із  рудим  волоссям,  
Бо  я  іншого  не  хочу-  на  біса  здалося.  
За  хвилину  коло  бабки  лежит рудий  блазень:  
Мускулистий, корінистий  на  "торо"*  похожий.  
Пані  тихо  сі  вмостила  коло  нього  в  ліжку,   
А  він  лижит, як  поліно,  як  не  в  своїм  стіжку  .
Та  сі  лестит, го  цілує- а  воно  як  мертве:  
-Що  сі  стало  із  тобов, шо  не  можеш  "  втерти".
Він  сі  різко  розвертає,  та  знав  шо  сказати:  
-  Не  тре  було  мене,  пані,  колись  каструвати...  



                                                                                               торо-  бик  у  перекладі  з  іспанської.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719410
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.02.2017
автор: Леся Утриско