Зима не плакала, - вона ридала
Невже їй тіл замерзлих все ще мало,
Вона проситися до нас не перестала,
А сонце сяяло з-за хмар, мов раювало -
Вже “скоро літо”, ні …,
скоро, скоро! вже весна!
…Весна іде і щохвилини
Душа неначе розквіта,
Вже пробудилось від морозів тіло
І хочеться позбутись живота…
І дощ зимовий наче свято,
Знов відчуваєм подих ми весни,
А там вже і до літа недалеко,
І недарма вже сняться кольорові сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719576
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 21.02.2017
автор: V-o-l-d-e-m-a-r