Півстолітня розлука
(Сонет)
Бог нас любив невинно-молодих,
коли ми зустрічались вечорами.
Літали добрі ангели над нами
і берегли від намірів дурних.
І солодив взаємно ніздрі вдих,
як спраглими зливалися устами.
У світі із зірками й солов’ями
враз не ставало ні найменших лих.
На нас обох, як щонайважчий камінь,
тоді одне з найбільших налягло
як рідне ми залишили село
і різними пішли в життя шляхами.
Лиш через півстоліття повезло
відчути один одного губами.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2017
автор: Анатолій Загравенко