Стопи, моя туго, ти серце
в гарячий віск.
Зімни його болем у стержень
тонкий високий.
Сльозою встроми наскрізь гострий
надривний писк -
Схлип смутку, що в душу вроста
із розлук глибоких.
Роздмухай вітрами самотній
мій голий світ!
Спали оцю пустку плачу
вогнем голосіння.
Згорить моя туга... Зотлілий
той чорний гніт
Впаде світлячком в ручки -
мами благословінням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719648
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Мар’я Гафінець