Тихо по світу іде весна
Хоч ніхто її не помічає.
Та де перший крок зробить вона
Там завжди підсніжник виростає.
Другу ногу на землю покладе,
А там голубенький пролісок росте.
До вербиці ніжно доторкнеться,
Та шуткою весело усміхнеться...
До високих гір вона посміхнеться,
І в коврик зелений усе огорнеться.
Висохнуть весною дорги та стежки,
Та й начепить ліщина свої сережки.
Скоро сонечко яскраво усміхнеться
І з чужини до рідного додому,
Наша мила і довгождана пташина,
На рідну землю свою повернеться.
Може, Бог дасть та й ми ще дочекаєм
І з чужини своїх рідних повертаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719670
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: dashavsky