Дозволь вже нам, мати, Благослови, мати,
зиму проводжати, весну закликати,
її на санчатах її зустрічати,
вивезти за хати, піснями вітати,
за гори високі, на возі катати
за моря глибокі,- і в неї благати:
відпустить на волю,- сонечка -ясного,
в її нову долю... дощику- рясного
Хай відпочиває, туманів - легеньких,
сили поповняє, а вітрів - тихеньких,
як наступить її час, росяних світанків
нехай знову йде до нас!.. і рожевих ранків!..
щоб принесла літечко,-
урожай на житечко,
на пшеницю, гречку й просо,-
щиро ми весну попросим.
Для всіх людей- Миру,
й щоб жили щасливо,
і мали роботу,
й держави турботу!..
А ще попросим весну, Обіцяєм, весно,
щоб вона принесла: все робити чесно,
молодим з порогу- тебе шанувати,
цікаву дорогу, добре працювати,
малим дітям радощі, все робить з любов"ю,
й веселі цікавості, в силі і здоров"ї,
наснагу хлоп"ятам, захищать країну
і красу дівчатам, і свою родину,
старшим всім увагу, землю доглядати,
турботу й повагу!.. жити і співати!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2017
автор: геометрія