. Пам’яті Героя Небесної Сотні Зураба Хурція
Лози виноградні та янтарні грона,
Щедрим сонцем Грузії зігріті…
Мріяв він за словом Божого закону
Жити і добро творити в світі.
Щоб за мир і дружбу келихи підняти,
Заспівати здравицю застільну,
Та щоб поряд батько, брат, сестра і мати,
А найперш – вітчизну мати вільну.
Та не раз, не двічі налітають круки,
Знов від дому рідного – руїни…
Знову все з початку, знову сум розлуки –
Вирушив Зураб до України.
Тут чекають друзі, є вже спільні плани,
Тут привітні до Зураба люди,
Та, коли виходять друзі на Майдани,
Осторонь стояти він не буде.
В нас одна відзнака – синьо-жовта стрічка…
Вітром, снігом дошкуляє грудень –
Шарф, який зв’язала мама чи сестричка,
Від морозу прикриває груди.
– Дуже теплі зими у моєму краї,
Холодів там не буває зроду…
Біль за Україну гірко серце крає,
За її та за мою свободу.
...Жаль, що не врятує шарф серденько сина…
Перед вбивством не спинилась влада.
Гей, Небесна Сотне, ти прийми грузина,
Він нам братом став на барикадах.
© Тетяна Лавинюкова 18.11.2015
……………………………………………………………………………………………
Зураб Хурція народився 29 липня 1960 у місті Гагра, Грузія. Після закінчення школи вступив до Краснодарського політехнічного інституту, де набув професію винного технолога. Декілька разів відкривав власний бізнес з виробництва вина на батьківщині, кожного разу втрачав усе майно через війни та військові дії в Грузії.
В Україну приїхав до друзів-українців, щоб створити та розвинути спільне українсько-грузинське виноробство, але не встиг.
Зураб Хурція став одним з перших, хто загинув на Майдані 18 лютого 2014 року. Обставини його смерті досі нез’ясовані. Тіло було знайдене на барикаді біля верхнього входу в метро Хрещатик на вулиці Інститутській.
Пізніше глава Асоціації грузин в Україні Бесик Шамугіа заявив, що Зураб Хурція помер від серцевого нападу, а на Майдані опинився випадково. Лише через кілька днів запис у блозі одного з сотників Майдану поставив цю інформацію під сумнів. «Коли почалися морози нижче мінус 20, Зураб замотувався величезним шарфом. Ми жартували: «Зурабе, ти ж горець, хіба горці бояться морозів?» А він: «Так я у субтропіках живу, біля моря, у нас сніг раз на двадцять років випадає і то довго не лежить». Нашому грузину було тяжче за інших. Але він мужньо брав участь у чергуваннях і пікетах, у всіх протистояннях. Він пройшов шлях до кінця. Гордо і вільно», — написав про Зураба боєць Кіровоградськоі сотні Дмитро Степаненко.
Вірш опублікований у книзі "Поетична енциклопедія. Герої Майдану". Івано-Франківськ 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719724
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Лавинюкова Тетяна