З життєвим плесом розмовляє душа Ведмедиці Малої,
Допоки вітер не здіймає на дев`ять балів в морі шторм.
Північна зірка пілігриму – надії сяйво, ціль кінцева;
Між хвиль високих – ледь вловима: стає далеким маяком.
Німим здається погляд неба, ховає чорна темінь світло;
Скоритись долі - і не треба ні сил шукати, ні мети.
Та хто дивитись вміє серцем, хто у собі себе цінує,
Той серед ночі в піку бурі стезю спроможний віднайти.
Душа Ведмедиці Малої – це провідна Північна зірка,
Це місце, що із темнотою і з світлом має спільну суть,
Це точка відліку й моралі, це точка зору і опори –
Дістався хто цього причалу – той зможе світ перевернуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.02.2017
автор: Серафима Пант