Безвихідь
(Сонет)
Спізнав уонівець сповна
усіх, що в світі, супостатів.
Надбав набої, автомата –
на всі чотири вже війна.
І не його у тім вина,
що ворожиськів так багато
і всіх їх треба убивати,
а смерть, як і життя, одна.
На скронях – рання сивина.
Любити є кого й кохати,
та над усе – Вкраїна –мати,
що доля в неї вкрай жахна.
Отож ні їсти, а ні спати,
докіль не звільнена вона.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719795
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: Анатолій Загравенко