Жадало серце чистої любові.
Небесних хвиль в душі так грав прибій.
В передвесінній сонячній розмові
Читало серце час побідний свій...
Й зустрілась ти, весела, ясноока,
Мов златокудре юне божество.
Не зупинити почуттів потоку –
Заполонив усе моє єство.
Я потонув в очей аквамарині,
Чекав на зустріч, наче в дивнім сні...
Де був з тобою, я моливсь хвилинам.
Яка любов дарована мені.
Хоч п'ятдесят вже літ пройшло по тому –
Ми в сивині, як той травневий сад...
Тож поклонімося часу святому,
Що нас з'єднав й привів в любові град.
23.02.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2017
автор: Променистий менестрель