Вдивіться: вже лютий приречено-хворий,
хрипить і бурчить потихеньку вночі.
Ще наче недавно був сильний, суворий.
А нині — зламалися гострі мечі.
Ще наче недавно ходив у походи,
заковував в кригу своїх ворогів.
Ховалися всі від лакуз воєводи:
від злого морозу й колючих вітрів...
Потроху зникають магічні тенета,
що землю вкривали приреченим сном.
А сонце вгорі — золотава монета —
звільняє для місяця березня трон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719890
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: Денисова Елена