Кремезна груша, як стара людина,
У пальцях розчепірених – роки.
Побачили всього вони, й не дивно,
Старенькі руки і старі гілки.
Кремезна груша...Тихий спомин ляже:
Твоя духмяність, молодість моя...
Ну хто тепер, крім нас, уже розкаже
Про те, як тут жила колись сім’я?
Кремезна груша ця була ще юна,
Якийсь малий тоненький пагінець,
Коли велася тут багатострунно
Мелодія у люблячих сердець.
Пливуть роки, відходять у нетлінність
Оті прості і любі імена,
Бо є в житті така закономірність...
Та груша не лишається одна.
Маленькі пальці з часом знов торкнуться
Старих гілок, які розквітнуть знов,
І очі знову тепло усміхнуться
До груші тої, а в очах – любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719953
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: Уляна Стринжа