і почалась я саме з самоти.
із неї, як мереживо, сплелася:
тоненькі пальці - шовкові нитки -
перетікають у тонкі зап'ястя
і вище... в білій млості передпліч,
заплутуючись в павутинні ліній
автопортретів і чужих облич,
я згадую твоє... на ньому іній...
я струшую його, а ти - не ти.
хтось зовсім інший дивиться у вічі...
Ось тут я й почалась. Із самоти,
що виплів у душі холодний січень
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2017
автор: Meggi