Вона сиділа на даху Парижа,
вдихала запах вітру і вина,
вологі очі мокрого престижу,
вдивлялись в душу де завжди зима.
Вона оділа чорний капелюх,
вітала ґречно принців із Версалю,
втікала від щоденних чорних мух
в поезій гостроту зі смаком Провансалю.
Вона вичікує хвилини, щоб злетіти,
втоптати тіло в значення подій,
вплестися у букет де мертві квіти,
висять сумними фарбами немрій.
© #КорицяМедова, 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720137
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: Кориця Медова