Ногами босими іду по лезу бритви,
уся знеможена, неначе після битви.
Про все, що сталося, уперто я мовчу,
а свої думи довіряю лиш дощу.
Гуде надривно голих нервів тятива,
прийшли й в моє життя гіркі жнива.
Пульсує молотом в висках дівоча кров –
рахунок серцю принесла твоя любов.
Навкруг самотньо, лише неба вишина,
тебе поглинула, забрала далина.
Пішов ти у свої далекі прийми,
не можу розірвати ті обійми.
Я йду вперед і чую тільки тишу,
та думати про тебе не полишу.
Повернешся напевне. Вірю, знаю.
Лиш одного тебе ще серденько чекає...
26.02.2017
[i]* За мотивами твору автора сайту КП БЕЗ "Ніби боса***"
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2017
автор: Олександр Мачула