Осінь цілує небо-
вогнями жовтих дерев,
кохання вже скоро помре
і повертатись не треба...
Щось запитати хочеш...
мовчи, так буде краще,
я не дивлюся у очі,
і ти не вдивляйся...нащо?
Я хочу забути той грудень,
зігрітий твоїми вустами,
нехай поболить ще у грудях,
ще трішки і перестане,
А потім прожита драма-
перетвориться на сновидіння...
то наче було не з нами
і з однієї дві тіні -
Різними підуть шляхами,
нікого ніхто не покличе...
кохання - як орігамі...
бува з паперовим обличчям...
Руся Ялиньська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2017
автор: Руся Ялинская