Я поцілунок теплий і ніжний відчула,
Це ранкове сонце в кімнату мою заглянуло.
Воно в щічки мене цілувало,
Мені в очі воно заглядало.
Хоче сонечко мені сказати
-Годі ніжитись, пора вставати.
Всі пташки вже давно повставали
І вранішні пісні заспівали.
Я у відповідь сонечку хочу сказати,
-Дай но ще трішечки мені полежати,
Так у ліжечку моєму тепленько,
Та і вставати, мабуть, ще раненько.
Сонечко шию мою лоскотало,
Вперто на скронях моїх вигравало.
Потім у люстерко моє заглянуло,
Сотню *зайчиків* на мене жбурнуло.
Хоче сонечко мені сказати
-Годі лінитись, треба вставати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720410
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Анфиса Нечаева