Народилося слово на теренах моєї душі...
Тягнулось до сонця,закляклу розправивши спину.
Голівку схиляло,цілунку чекаючи...
А світ одягав лиш корону з тернини .
Хоч терня колюче кололо високе чоло,
ТумАнився світ і пелюсточки кров"ю спливали;
Опадаючи,в небо летіли,
Де Ангели Божі їм сльози крильми витирали.
А слово росло,хоч і маком тернина цвіла.
Перейшло через сльози,і відчай , і муки .
У слові цвіла Україна,
Що в молитві за єдність до неба підносила руки .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720510
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Ольга Струтинська