Всесвіт струни нам подарував,
Тільки музиканти ми не вмілі.
Всесвіт пісню нам свою співав
Та розчуть слова ми не зуміли.
Сіли грать зовсім без талану,
Струни обриваючи бездари.
Заховать від них хоча б одну
Для спасіння у найдальші шпари.
Може ще народиться мудрець -
Безкорисливий слуга народу,
Духом чистий, впевнений творець,
Що струною візьме вірну ноту.
І полинуть ритми від землі,
Як надія на людське спасіння.
Годі сліпнуть в безпросвітній млі!
Розкидай від нечисті насіння.
І хай кожен знайде в собі скарб -
Самоусвідомлення суспільне,
І в життя додасть любові фарб:
Ти, народ, любов - це неподільне.
Кожен з нас якби творив добро,
Забуваючи про власну користь,
Ми б разом із Всесвітом давно
Пісню в унісон співали в хорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720541
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Світлана Ткаліч