Блукала душа десь по полю,
Шукала знайому стежину,
Шукала вона свою долю,
Невтомно і без упину.
Вона заглядала за обрій,
Дитинство кудись утекло.
Із ним їй так хороше й добре,
Хоч правда давно то було.
За ручку бабуся вела,
Читала душі ОтчеНаш.
Ромашка чарівно цвіла,
Метелик - до макових чаш,
Волошки в танку з колосками
І вийшли з пшенички сокирки,
Пташинка десь кликала маму,
Трималась душа поводирки...
Та ж сама небесна дорога,
Вік сонцю не дався взнаки,
Бабуся пішла вже до Бога,
Скотились за обрій роки.
Дитинство пішло десь далеко,
Вже з ним не зустрітись ніколи,
Шумить і росте роду древко
І моляться світу престоли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720606
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Шостацька Людмила