Я знаю:треба би молитись
Мені за Вас. Та не в сльозах.
До нього з ніжністю тулитись,
Бо він тепер у моїх днях.
Бо він тепер в моїй печалі,
У моїй радості, у всім.
Стоїть байдужість у вуалі
Серед кімнат, що геть без стін.
Набрала в руки божевілля,
Гойдає як дитя мале.
Готує, варить мені зілля.
Від нього стало потім зле.
Я помолилася. Не зовсім
Тепер за Вас, бо Ви ж чужі.
Забрала Вас назавжди осінь.
Байдужість стере і з душі.
Байдужість взула черевики.
О, як підбори їй ідуть!
О, грайте, грайте всі музИки!
Хай в танець панну понесуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2017
автор: Відочка Вансель