Швидко так летять роки,
Я за ними не встигаю,
Хоч затоптані стежки,-
Та по них ще шкандибаю.
Все у спогадах живе,
Що було все пам"ятаю,
Куди старість приведе,-
Я звичайно добре знаю.
То як в небі я лечу,
То як з моря випливаю,
На землі ще ряст топчу,
І живе все звеличаю!..
Морга хмарка з висоти,
Сонце золотом сіяє,
Я готова помогти,
Всім, хто й нині ще страждає!..
Ой роки, мої роки,
Не спішіть, я вас благаю,
На землі ще є стежки,
Ті,які пройти я маю.
Знов за кроком роблю крок,
Хоч і сил вже мало маю,
Кожен крок дає урок,
Я уроки всі сприймаю.
Вже неспішно щось роблю,
Віру в краще я ще маю,
Недарма я ряст топчу,
Та й фасон я ще тримаю!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2017
автор: геометрія