Я пробивась догори, хочу бачити сонце, зорі і небо...
Я хочу бачити радісні очі людини, задля неї приходжу у світ,-
За мною прийдуть інші, вони теж бажатимуть цього.
Але я - перший!
Я - життя, що дивиться очима ніжності на світ, повчись у мене...
Я -ніжність, що очима життя споглядає землю, навчись у мене...
Я - краса, де приховане таїнство волі до буття у Вселенній, навчись у мене...
Я - зародок любові,котру Сотворитель вдихнув у мене на зорі Сотворення Світу...
Мій вік надто короткий, але вслід ідуть інші з тим самим кодом добра і любові.
Я живий... Я тут ! Я майже бачу сонце...
Прийди до мене на побачення, візьми мою ніжність, красу, любов, мою стійкість...
І неси життям, не розхлюпуючи, бо лиш для тебе бережу цей скарб, відколи світ...
Я лиш тендітний і малесенький підсніжник, а так багато несу тобі в своїх долоньках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720687
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова