ДО СОНЦЯ…

До  сонця,  до  сонця,  до  сонця...
Розчісують  кіски  свої,
Грацій  білих  -  тендітні  берізки...
В  півсонмі  дрімотнім  гаї
Рілля  недоречною  кляксою
З  -  під  снігу  вдивляє  в  блакить,
Добротною  змащена  ваксою,
Пташину  вишукує  нить...
Та  й  сніг  із  відбитком
віджитого  часу  
В  якусь  недоречність  забрів,
Шукає  для  себе  Парнасу,
Забувши,  що  вже  овдовів...
До  сонця,  до  сонця,  до  сонця  -
свою  білопінну  красу,
До  Висі  -  блакиті  віконця
Витягують  грацій  струну-
берізки,  берізки,  берізки-
Дівочого  стану  краса,
Розчісують  кучері  -  кіски,
Бо  вже  й  недоречність  -  зима.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720702
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова