Горить вогонь калейдоскопом барв,
мереживом фігур і форм незвичних,
завихреними рухами примар
у ритмі танців, диких, екзотичних.
Десятками років у світ рослин
вливались сонячні рясні потоки.
У дерева інформаційний плин
лишався в пам'яті на довгі роки.
А полум'ю дарована лиш мить
і шанс лише один неповторимий -
воно живе, поки палахкотить,
не дерево, та ще не стало димом.
Воно кричить, розповідає нам,
що в пам'яті роками збереглося -
перебіги старих космічних драм,
про ті світи, що десь живуть ще й досі.
Цей крик нам зрозуміти не дано,
та знову щось хвилює, вабить око.
І полум'я запалюємо знов
і очищаємося крок за кроком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720906
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2017
автор: Славомир