Яка оспівана печаль…
Який прекрасний клич – залишся!
Та берег сутінки колише,
І відпливає човник вдаль,
Відносить жертву з вівтаря
За виднокрай, за ті діброви,
Що їх торкнулась пурпурово
Остання сяюча зоря…
І не спинити… не змінити…
Згасання бабиного літа…
ID: 582792
21.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721094
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2017
автор: Livoberezhna forever