Мої клітини весною


Надихаюча  хіть  –  не    прокрустове  ложе
І  клітини  про  звабу  тотальну  благають
Лише  тим,  з  ким  в  бажаннях  ми  схожі
Він  вже  близько…  десь  поряд  …  вони  відчувають

Готові  завжди  -  чатують  свою  насолоду
Шепочуть…провокують  вдоволення  мить
А  душі?  –  дають  почуття  в  нагороду
Я    їм  вірю  і  не  хочу  їх    план  зупинить  …

З  головою  -    в  весну  -    в  колісниці  бажання
Вщерть  віти  жаги    одежі  умов  роздеруть,
 І  вільною  стану  в  своїх  пориваннях  -  
Через  близькість  пізнати  приховану  суть…

©  Олена  Зінченко  2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721161
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Zinthenko Olena