Мій Янголе, дозволь згорнути крила...
Я втомлена, а ти не донесеш -
далеко бо до вимріяних меж,
а парі крил обох нести несила.
Давай разом зупинимось на мить.
Укрий теплом пір'їн своїх цілющих.
Від буревіїв, болю, зимна, пущі
порепана душа мені болить.
Пошарпані надтріснуті чуття
розгубленістю сіються в зневіру.
Далеко ще, мій Янголе... Допіру
немає до початку вороття...
Лише вперед... Між розпачу й плачу
не дай мені ні здатися, ні впасти,
дозволь лише на хвилю крила скласти,
а потім підійми... І полечу..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721190
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Адель Станіславська