Стікає з проліску роса,
А може це, чиясь сльоза,
Чийсь біль, сповитий у тумані,
Життя, заковане у грані.
Весна народжує світанки,
Зіркові ночі, смуглі ранки,
Зсірілий світ вдягла любов'ю,
А мій, у нім, омитий кров'ю.
Сніги не тануть- скам'янілі,
Червоні маки, грози тлілі,
Льоди застиглі...тут морози-
Зросили землю людські сльози.
Стікає з проліску роса,
А може це, чиясь сльоза,
Чиясь розпука та печаль,
Чиясь весна...болюча даль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721207
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2017
автор: Леся Утриско