Не грай зі мною в щастя, не потрібно.
Я ще мала, та я тобі не миша.
Я знаю, що ведусь не завжди гідно,
І душу розуміє хіба тиша.
Не грай в кохання, не цілуй в обличчя.
І не торкайся ні душі, ні тіла.
Хоча... Ця фальш... Нещирість так Вам личить!
А я... А я б й приміряти не сміла.
Квапливо вітер вигойдав обійми,
Що готував для мене. Обнімаєш?
Зберусь й піду до нього краще в прийти.
Маленький, мою душу залатаєш?
Ось так й живу. Я з Вами не прижилась.
Ось так у приймах буду й ночувати.
Душа вже за обіймами зтужилась.
Сьогодні вітер згоден обнімати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2017
автор: Відочка Вансель