З недавніх пір живуть в мені ще два єства,
Одного янгол, а другого демон величаю…
Шепоче демон, той, що “здоровий глузд” –
“забудь її, забудь і не ятри поранену ти душу”,
А янгол твердить - “відпусти у добру путь”,
Я обираю ангела, я це зробити мушу…
А чорт нашіптує - “лай її кожен день,
чи обзивай останніми словами”,
янгол шепоче: “не знаю я про Неї таких слів”,
милуючись догораючими мостами…
Чорт той шепоче –“адреналіну захотів?-
тоді мерщій гайда до Гімалаїв !”,
А янгол думає й мовчить…-
“якби хотів - то був би вже за небокраєм…”
Чорт говорив тобі уже не раз –
“ти відпустив, не варто вже писати!”
А янгол сам собі відповідав :
“Ов-ва , як легко це пообіцяти…”
Закінчувати треба, - я не пророк і не месія,
А водоспад думок моїх – лиш містерія…
Себе рабом власних думок я відчуваю,
“так, не пророк”, піду лиш вип’ю чаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2017
автор: V-o-l-d-e-m-a-r