Де та слава України, Що ви з нею пнетесь в світ? Чи вважати нам руїну За здобуток спільний слід? А з трибуни теревені - За яскраву перемогу? Народ ниций і злиденний - За наближений до Бога?.. За АТО війну криваву Скільки можна видавати? Синів рідних за забаву На погибель відправляти?! То шляхетно - хизуватись Справді гідними ділами. Зовсім інше: забрехатись, Професійно, до нестями; Свою матку-правду гнути, Як дрючок, через коліно. А терпіти тяжкі скрути Тобі, нене-Україно. Звик мовчати українець, Зціпив знов свої вуста. Тишком лагодить гостинець, На вас дивлячись з хреста. Вже укотре розіп'ятий, Але вірить, що колись Зможе все ж-таки зламати Диби тої стару вісь. І нарешті хоч маленький Проблиск з'явиться, надія, Що сини своєї неньки Чесно й славно жити вміють!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721419
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2017
автор: Петро Рубака