Відмотується назад стара кінострічка,
А вона закрила очі й чекає кінця.
Вона розплющить знову свої вічка,
Щоб побачити лише обрис лиця.
А вона така, знаєш, побита життям,
Ще сидить у крихітній кімнатці.
Її душа завалена давно сміттям.
Покинули її уже і сестри, і братці.
А у неї більше нічого немає.
Все, що залишилось - стара кіноплівка.
Так кажуть, нібито усе минає,
Та все схиляється її голівка.
Вона знову натисне кнопку "Play",
Вона знову почне тут ридати.
Вона зіграла зовсім немало ролей,
В численних спробах себе продати.
У неї так негарно обвисла шкіра.
Їй, напевно, недовго лишилось.
Дуже схожа на загнаного звіра.
Ось кіно її вже закінчилось.
А у неї більше нічого немає.
Все, що залишилось - стара кіноплівка.
Так кажуть, нібито усе минає,
Та все схиляється її голівка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721460
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 03.03.2017
автор: Чудна Пташина