Чути вже, жи йде весна, сніги сі стопили,
Села наші...Дивина, болотЯ накрили,
Жи не їхати, не йти- знов хочу морози,
Дзуськи...тисне вже весна, сиплют моцні* грози.
Зранє сонце тілько блисне, взуваю кірзаки*,
Бо до міста мушу йти, доки видно знаки.
Йду купити си кальоші та старій таблєтки,
Хліба, сірки, маргарини, фаршу на котлєтки.
Бо, яка світа неділя без ліпшої страви:
Без котлєтки- не житя і нема забави.
Дійшов тихо я до траси, кірзаки здоймаю
І у корчі, би не вкрали, гарненько ховаю.
Мешта взув їм, бо не ладно до міста в кірзаках,
Такі вматляні* в болоті, як у ріці раки.
Сів в маршрутку гонорово, аж сі запиндичив*,
Прошу шофера тутого, би мі не залишив.
Бо маршрутка тілько їздит два рази до міста
І намок їм від дощу...здаєсі жи з тіста.
Зійшов тихо на Центральній, йду до магазину,
Нагадав їм си також і за капустину.
Всьо купив, торби волочу, кальоші під пахов*,
Бо не мала продавщиці завернути паков*,
На востаток* їм зайшов до тої Аптеки:
Ледво м вулицю знайшов, трохи юш далеко.
Всі таблєтки покупив, юш би виходити,
Аптекарка пачку нЕсе, кальоші закрити.
Так ми ладно впакувала- дай ї Боже щисті,
Така пачка кольорова, шось пише на кришці.
Як їм вліз вже до маршрутки- шофер випер вочи,
Впав на руль і си під ніс, із мене регоче.
- Діду, ну ви даєте, стілько с те купили,
Жи мі нині навостаток* знов розвеселили?
І на скілько, любий діду, тих гумок вам стане?..
- Мені з бабов юш до смерти, ше й внукам зостане.
Дома баба мі зустріла зо сміхом... небога:
Як їм вочи пролупив, молив сі до Бога.
Бо на пачці тій з Аптеки,- ліпше би м не видів-
Було ясно написано: "Сто презервативів".
Їм сидів, як рак з укропу, перед свойов бабов,
Пописав сі між людьми, тов паскуднов славов.
І юш довго не поїду до міста купляти,
Би сі з мене не сміяли, туті всі варяти.
Моцні- міцні, кірзаки- кірзові чоботи, вматляні- вимазані, запиндичив- загонорував, завернути паков- упакувати в коробку, на востаток - на кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721599
Рубрика: Гумореска
дата надходження 04.03.2017
автор: Леся Утриско