Територія війни
Тиша і туман навкруги,
не співає жодна пташка,
поглядом дивлюсь догори
і в думках зітхаю тяжко.
Кожен день на радість мені
подарує віра в чудо,
що не пропаду на війні,
де пропасти можна всюди.
Дим ще ріже очі мої
від багаття стрілянини,
що накрила тишу гаїв
вибуховим шумом зливи.
На руках вже висохла кров,
кров пораненого друга,
що додолу крикнувши впав
і життя просив у бога.
Дівчино кохана моя,
ти чекаєш ще на мене?
Чи тепер ти вже не моя,
адже час без мене лине?
Досі ще читаю листи,
які ти мені писала,
відповідь лише не знайти
чому нині перестала?
День на фронті лине за рік,
то життя триває швидше,
де й коли скінчиться мій вік,
як і всі, не знаю завше.
Хочу тільки смерть не знайти,
повернутися додому,
де життям спокійно піти
у дорогу більш відому.
На війні немає життя,
тільки смерть і довгі муки,
цьому не піти в забуття,
хоч мине чимало років.
Тим, хто повернувся живим
про війну ніколи не забути,
час для них настане сумним
як самотність спіткає відчути.
Віктор Цвіт 05.03.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2017
автор: Віктор Цвіт