[b]НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ[/b]
У страчених незмріяних щоми́тях
Злягли ми із світанками в будь-день.
Там зорі згасли у життєвих жи́тах
Й понурилися в сіру коловень
Шляху самотнього у мареві, у ски́тах
Довічних перегонів. В них лишень
Сховались сподівання. У тих квітах –
Утаємничення незгаданих пісень
На доленосних скрижалевих плитах
І тремт пилку нектару в зойку жмень,
Що так і не зазорялись в орбітах,
Не спалахнули сяянням знамень…
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 4 березня 2017 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721696
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2017
автор: Гай-Нижник Павло