Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
та душа залишається юна.
Маю трьох соколів, маю сад, маю дім
і звучать у душі срібні струни.
Мої думи злітають крізь гори й поля,
під ногами нетоптані вруна.
Буде вічно крутитись планета Земля
і лунати в душі срібні струни.
Пригадаю минулого славні роки,
й дотепер долинають їх луни.
Як учились, любили, немов на віки,
бо дзвеніли в душі світлі струни.
Лину думкою я в нескінченні світи,
як Джордано з Італії, Бруно.
Назавжди залишуся в душі молодим,
хай лунають в віках її струни.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030503021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721717
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2017
автор: Олександр Мачула