Чудеса всегда доверены минутам.
Чудо трудно растянуть на полчаса.
Но минуты мы неряшливо минуем –
И поэтому не верим в чудеса.
Вот – пузатая нарядная солонка.
Попытайтесь убедить себя на миг,
Что солонка – это тетушка Солоха,
А узоры – это вышитый рушник.
Не сумеют – ну и ладно, но при этом
Осмеют тебя на весь на белый свет!
Но природа не прощает непоэтам –
Мстя за каждый неразгаданный секрет.
И когда, предметы трогая неловко,
Мы разгадку задеваем впопыхах, -
Нам разгадка мстит, как та боеголовка,
И предметы разрываются в руках!..
1967
Нам дивинки - то завжди самі хвилинки.
Півгодини вже для дива довгий час.
Та хвилини зневажаєм невеликі,
І тому дива - це вигадки для нас.
Ось широка розмальована сільничка.
Придивіться і повірте хоч на мить,
Що сільничка - це Солоха-чарівничка,
У вбранні, у вишиваному, стоїть.
Ну, не бачите, - нехай, але не смійтесь!
І не треба так брутально глузувать:
Непоетові природа вміє мститись,
Диво втрачене не згодна пробачать.
І, як загадку-річ беремо нахабно,
Рухаєм дрібне, не тямлячи в дивах,
То відгадка, мов боєголовка, раптом
Діє, мстива, - й розірветься річ в руках!..
Переклад 05.03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721806
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 05.03.2017
автор: Валентина Ржевская