мій міф . початок

Мій  міф
У  дитинстві  мріяв  бути  міліціонером,  слідкувати  за  порядком.  Також  депутатом,  щоб  допомагали  людям  у  вирішенні  їх  потреб.  За  відсутності  дома  батьків  навіть  засідання  влаштовував.  Виступаючи  з  різних  сторін.  Звісно  моя  об'єктивність  була  малою,  бо  одна  голова  харашо,але  дві  краще.  Не  вистачало  ще  людини,  щоб  могла  послухати  і  зауважити.  Батьки  звісно  казали  що  я  замалий  для  такого.  Тож  бажання  бути  депутатом  відбили.  Продовжив  мріяти  про  міліціонера,  тут  мені  завадити  не  могли.  Хоча  як  згодом  виявилося,  для  міліціонера  я  був  надто  скромний  та  нерішучий.  Чого  лише  вартували  мої  проблеми  з  сусідкою,  яка  мені  дуже  подобалася.  Просто  так.  Я  радий  був  її  побачити,  але  замовити  було  неможливо.  Я  боявся  невідомості.  Вірніше  зробити  перший  крок,  викрити  себе.  Тож  більше  спостерігав  за  неї  ховаючись  у  кущах.  В  результаті  сусіди  запідозрили  що  я  там  риюся,  і  їм  ще  зелені  ягоди.  Тож  далі  лазив  на  дерево,  щоб  бути  недосяжним  для  гонінь.
За  час  перших  класів  закохав  у  себе  іншу  дівчину,  яка  все  надилася  зі  мною...Не,  не  перестати,  а  дружити.  Ми  навіть  не  цілуватися,  чесслово.  І  тільки  но  я  сприйняв  її  щиру  дружбу,  як  вона  зрозуміла  що  мені  симпатична  інша.  Вона  це  якось  помітила,  неясно  для  мене.  Тож  спочатку  спробувала  мене  умурозуму  навчити,  щоб  я  сам  сусідці  зізнався,  а  коли  побачила  моє  спростування,  то  сказала,  що  якби  сама  була  хлопцем,  то  зізналася  мені.  А  так  як  вона  дівчина,  то  не  може  це  зробити  перша.  Я  спитав  чому?..Відповідь  була  складною  і  простою  водночас.  Обставини,  мовила.  
Далі  мама  пояснила  які  саме  обставини,  але  це  слово  довго  непокоїти  мене.  Обставини  лишились.  Моя  подруга  сама  пішла  і  сказала  сусідці  що  я  такий  то,  і  люблю  ту.  Я  не  підозрював  того.    Потім  мені  сказала,  що  сусідка  хоче  зі  мною  поговорити.  Блін!  Коли  я  підійшов,  вона  сказала  що  знає  про  мої  почуття,  але  хоче  почути  особисто.  Ясєн  пень  що  я  став  як  пень!,  І  бажав  провалитися...Ну  ви  зрозумієте.  Я  навідріз  відмовився  і  сказав  що  та  вигадала  все.  Сусідка  уважно  розглянула  на  мене.  Потім  попросила  узяти  куклу.  Я  взяв,  вона  відповіла,  я  теж  коли  виросту  хочу  мати  таких  дітей.  Але  для  цього  треба  мати  чоловіка.  Відчув  аритмію.  (Занавєс)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2017
автор: Велес Є