Зачиню за собою я двері
І піду у далекі краї,
Я про них напишу на папері,
Повернувшись у землі свої.
Скрізь де буду ходить, мандрувати,
Рідні пісні я буду співать,
Вони шлях допоможуть долати
І завжди рідний край пам'ятать.
Я візьму рідне слово в дорогу,
Запальний український танок,
Боже слово візьму на підмогу,
Українського сала шматок.
Ночуватиму десь край дороги
Серед співу незнаних птахів,
А коли позбиваю я ноги
Спочиватиму де захотів.
Розпалю я багаття для того,
Щоб підсмажити сала з димком,
Відламаю я хліба свойого
І поїм усе це з часником.
Може щастя моє десь далеко
Поблукало в чужії краї,
Може там не літає лелека,
Не співають пісні солов`ї.
Як знайду заховаю в торбину,
І швиденько із відти піду
У мою, у рідненьку Вкраїну,
Де я бачив одну лиш біду.
Я посію це щастя - хай сходить,
А врожай восени я зберу,
І роздам усім людям - хай родить,
Аж тоді я спокійно помру.
03.06.99
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721868
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Георгій Федорович