Дерева повільно з роками всихають,
нема більше сил і бажання немає
триматись корінням за ґрунт.
Вже гілля ослабло, знесилений стовбур
схилився незграбно від втоми віків
до матінки рідної, до неньки-землі.
Відсутнє бажання когось зігрівати,
не хочеться трави тепер захищати
від сонця пекельних вогнів.
І я похилився.
Самотній. Один.
Скінчилась віднині в природі
так конче потрібна саме мені
та cила живильна моєї
родючої неньки-землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721886
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Мозговий