Люлі, мій хлопчику, люлі,
Нас ошукали сиві зозулі.
Сипи, моя рідна, кохана дитино,
Маєш найкращу за всіх домовину...
Лишень тяжкою буде земля,
Недоголублене, миле дитя.
Посмішка рідна блукає вустами,-
Як же там зимно, сину,.. без мами...
Соколе мій, що літав так високо,
Про те і не думав, що нам одиноко,
Не жив ще на світі,сину мій русий,
Дитина... Не брився ще... Зовсім безвусий...
За що, люди добрі ? Скажи мені, небо ,-
Збирати дитину до вічності треба ?!
Йому б до весілля... а мамі - онуків...
Не чула нещасна вже молоту стуків...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721990
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова