Давай полежимо на березі неба,
полетимо ластівками як посланці Феба,
заспіваємо крилами голосом Сирени,
погріємось на хмарах як два аборигени.
Засмагнемо до кольору стиглого апельсину,
під вечір замотаємось в холоду ряднину,
а вранці прокинимось від гулу джмелів.
І далі в політ, бо дух захмелів!
Впадемо на верхівці червоного клена,
сядемо на гілку, розбудимо Діогена.
Разом з дощем – стрибнемо у зливу.
Зліпимося краплями до наступного дива.
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2017
автор: Кориця Медова